Словник Української Мови
Буква
1. Який має значну довжину, витягнутий у довжину; довгий, протяжний.
2. Розташований, спрямований уздовж чогось, паралельно до головного напрямку або довгої сторони (протилежне до “поперечний”).
3. (У техніці, геометрії) Такий, що стосується довжини або напрямку вздовж осі; поздовжній.
Приклад 1:
Село й присілки лежали не там, де лежить теперішня Тухля, але геть вище серед гір у просторій подовжній долині, що тепер поросла лісом і зоветься Запалою долиною. В ті давні часи, коли йде наше оповідання.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”