Словник Української Мови
Буква
1. (розм.) Покласти, заховати, сховати щось так, що важко знайти; діти кудись.
2. (розм., часто з часткою “не”) Вживається для вираження неможливості або необхідності щось зробити з чимось, кудись діти, використати, розмістити.
3. (заст.) Поділити, розділити на частини.
Приклад 1:
Якось на одному із засідань партбюро, на якому обговорювалася пікантна персональна справа про подружню зраду одного зі співробітників і присутні не знали, куди подіти очі, він узяв слово і нагадав присутнім вислів Паустовського, що в житті кожного мужчини буває своя дама з собачкою. «Біда тільки, — додав він, — що одному дістається дама, а іншому — собачка…» А десь пізніше, в розпал боротьби з абстракціонізмом, на якомусь відповідному зібранні у Спілці, коли всі пристрасно картали сюрреалізм (не маючи, до речі, зеленого уявлення про нього), раптом у залі пролунав свистячий Льонин шепіт: «Сюр-р-р-р-р!».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
розмови з Ostminister’ством, що з нами робити, куди та як оцю громаду подіти. А про що ж раніше думали в тому міністерстві, ще коли з Братислави їздили самі німці в цій справі?
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”