Древослів

Словник Української Мови

покласти

Буква

1. Помістити, розташувати щось десь, зазвичай з певною метою або в певному положенні; відкласти.

2. Встановити, призначити (обов’язки, завдання, надії тощо) на когось або щось.

3. Вкласти (гроші, кошти) кудись з метою збереження або отримання прибутку.

4. Застосувати, накласти (покарання, штраф, тавро тощо).

5. (У переносному значенні) Присвятити себе, віддати сили, життя чомусь (покласти життя за когось, за ідею).

6. (У математиці) Відкласти на лінії або на площині певний відрізок, кут, фігуру.

Приклади вживання

Приклад 1:
Я, небоже, знаю, як з чим і коло чого обійтися: де хрест покласти, де осику вбити, де просто тричі плюнути, та й годі. Посієм коло хижки мак-відюк, терлич посадимо коло порога, та й не приступиться ніяка сила… Ну, я піду, а ти собі як хочеш.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Я готова була впасти перед ним на коліна — тільки б він перестав молоти своїм дерев’яним язиком, своїм тонким чутливим язиком… Я навіть хотіла переодягну­ тися нею, щоб він подумав, ніби я — це вона, але мені забракло тих shity вишневих кольорів… — Тож на закінчення нашої розмови… — Я хотіла підняти його з крісла і покласти в ліжко. Я вірила, що зможу підняти його і трохи пронести на руках.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів