Словник Української Мови
Буква
1. Історико-географічна область України, розташована в межиріччі верхньої течії Дністра та Південного Бугу, що охоплює територію сучасної Хмельницької, Вінницької та частини Тернопільської, Одеської та Чернівецької областей.
2. Назва однієї з земель (князівств) Галицько-Волинської держави в XII–XIV століттях з центром у місті Дорогичин (нині — Польща).
3. Застаріла назва Подільської губернії Російської імперії, що існувала в 1793–1925 роках.
Приклад 1:
На Україні збиралося велике московське військо під урядом боярина Василя Шереметьєва, а польський гетьман Станіслав Потоцький з польським військом вступив на Поділля; чекали, коли виросте трава, щоб піти походом. На березі маленької річечки Кодачки під Васильковом радилися, чи ждати поляків тут, чи йти на них.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Город Умань в Київській паланці, та зараз же і Поділля починається, то в Уманщині лічаться і деякі села подолянські, — і Cолодьки село подолянське. Славний то край, і люди там славні, і Солодьки дуже хороше село, тільки невеличке: так попід убіч хати пообгороджувані, коло кожної хати городець і садок.
— Тютюнник Григорій, “Вир”