Словник Української Мови
Буква
Властивість за значенням прикметника “податливий“; здатність легко піддаватися впливу, змінам, навчанню чи формуванню.
У технічних та природничих науках — властивість матеріалу, тіла або середовища деформуватися під дією зовнішніх сил без руйнування; пластичність, м’якість.
У психології та педагогіці — схильність до сприйняття впливів, здатність до розвитку; вихованість.
Приклад 1:
Та й звідки йому, Керикові, здогадатися б, що перетворення ніжної, чарівної Мірандоліни на, нехай і тричі симпатичного Миколу Фраженка, знаменувало для професора Сороки вивершення інфернальної несталости в цьому світі, ба більше, воно виявилося саме тією останньою краплиною, якої він, Сорока, вже не міг витримати, бож коли його ідеал дівчини, ношений у грудях усе життя й раптом негадано втілений у живій плоті, на його очах, наче з диявольської спонуки, перетворився на хлопця, він, Сорока, з жахом збагнув: це йому, Сороці, знак, що й цього разу, як і всіх попередніх, він знову будує на піску й так триватиме до його останнього віддиху, якщо він, Сорока, не навчиться того, чого він не міг навчитися, оскільки воно заперечувало саму його вдачу, все те, що становило стрижень його особистости, — а це було випробування, на яке бракувало йому сили чи, може, не так і сили, як (попри зовнішню податливість) внутрішньої непоступливости перед хаосом, внаслідок чого тієї миті, як з-під обличчя Мірандоліни, звільняючися від гриму, визирнуло усміхнене хлоп’яче обличчя давно знайомого Миколи, для нього, Сороки, весь світ навколо розлетівся на друзки. Звісно, в ньому, Сороці, не лишилося жодного сумніву, що це йому черговий урок, якими його подостатком угрущала доля.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”