Словник Української Мови
Буква
1. Подать — у Київській Русі та Великому князівстві Литовському: натуральний або грошовий збір, що сплачувався населенням на користь держави або феодала.
2. Подать — у Російській імперії до 1863 року: прямий основний податок, що стягувався з осілих (податних) станів (селян, міщан), замінений згодом на подушний податок.
3. Подать — застаріла назва будь-якого податку, збору або обов’язкового платежу на користь держави.
Приклад 1:
Тіпа, не хачу ходить, не буду ходить первим, подать мені чорний цвєт! Тут надо уточнить, шо во врємєна Андерсена ніяких готів іше не було, й відповідно чорний цвєт щитався зовсім не модним.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 2:
“Подать плати, москаля дай, щоб землю нашу од ворога боронив… А що ж менi боронити, коли в мене землi нема? Зроби спочатку так, щоб була в мене земля, а тодi й бери москаля, як має що боронити…” “Зруйнуймо засидженi гнiзда, як роблять iншi, викурiмо багачiв, щоб не наважились бiльше вертатись, тодi миру вiльнiше буде, тодi в нас буде земля…” Панаса Кандзюбу кортiло.
— Самчук Улас, “Марія”