Словник Української Мови
Буква
1. Безкоштовно передати комусь у власність якусь річ, зробити комусь подарунок.
2. Надати, дарувати комусь якісь почуття, переживання, стан (радість, надію, впевненість тощо).
3. У різних видах мистецтва (перев. у літературі): присвятити твір комусь, зробити когось його героєм.
4. (розм.) Пробачити, простити комусь провину, не стягнути належного; дарувати.
Приклад 1:
Але вона може натякнути, щось подарувати, сама того не відаючи. О, курва, такі мудрі думки, що сам собі немилий!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
А одного разу хотiв подарувати їй гарну червону стрiчку. Вона не взяла i втекла вiд його.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Приклад 3:
Але сьогоднi вранцi я хочу подарувати свою невиннiсть. Коли вiн встигне — я дарю йому, не встигне — її забере дiловод iз мавпячою фiзiономiєю.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”