1. Властивість або стан, коли щось розділене на окремі члени (частини, елементи); структурованість, наявність чітко виокремлених складових.
2. У логіці та лінгвістиці: характеристика судження, вислову або синтаксичної конструкції, яка передбачає наявність окремих, послідовно пов’язаних елементів (членів).