Значення
-
Висока повага, шанобливе ставлення, визнання чиїхось заслуг, гідності; пошана.
-
Честь, привілей, якого удостоюють когось як знак особливої поваги (наприклад, почесть першому сказати слово).
-
Звання, титул або офіційна відзнака (часто у множині: почесті).
-
Усталена формула ввічливості, ввічливе ставлення (наприклад, віддати останню почесть померлому).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. почесть, р. почесті, д. почесті, з. почесть, о. почестю, м. почесті, к. почесте