1. Прикріпити, причепити щось до чогось, підвісити на гачок, цвях тощо.
2. Розмістити, укріпити щось на певній висоті або на чомусь іншому.
3. Перен., розм. Нав’язати, приписати комусь щось (звинувачення, обов’язок тощо).
почепити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
“Цей дурний Цицюра… Його треба було за язика почепити на вербі, один Козловський говорив правду”, — шепотів він.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
[252] Цей епізод Шевченко запозичив зі статті Спиридона Палаузова (1818—1872) «Иоанн Гус и его последователи», надрукованої в журналі «Москвитянин» за 1845 р. Палаузов писав, нібито один з послідовників Гуса Єронім Празький попрохав якусь жінку сумнівної поведінки почепити собі на шию папську індульгенцію, а потім у супроводі чималої юрби водив її вулицями Праги. [253] Розпусність римського духовенства, зокрема й пап, — один із провідних мотивів української полемічної літератури зламу XVI— XVII ст.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Частина мови: дієслово () |