1. Існування, перебування десь, життя в певних умовах; спосіб життя.
2. Поширеність, наявність у вжитку, у повсякденному житті (переважно про явища культури, звичаї, вірування тощо).
побутування
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
При цьому саме у пізній українській володи- мирівській агіографії особливо видно, запроваджену ще у перші століття її побутування, близьку спорідненість між агіографічними та літопис- ними текстами, що свідчить про її формування у середовищі людей ос- вічених і добре знайомих із вітчизняною історією. Так, приміром, дуже важко сказати, потрапили деякі читання в агіографічні тексти з Густин- ського літопису чи навпаки.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 2:
Архео- логічні дослідження виявили, по-перше, дуже пізнє побутування даних пам’яток (до XIV ст.! ), а по-друге, проведення тут у весь цей час численних людських жерт – вопринесень.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 3:
XI ст.914 Зрозуміло, що близьке побутування протягом століть проложної і лі- тописної редакцій призвелося до спроб їхнього злиття. У літературі від- мічалася така усереднена редакція, наявна у літописах Новгородсько-Со- фійської групи 915.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Частина мови: іменник (однина) |