побратим

1. Людина, яка з кимось укладено побратимство — урочистий обряд (зазвичай з обміном нагрудними хрестами) та усталена ритуальна родинна відносини, що накладають обов’язки взаємної підтримки, вірності та допомоги, подібні до братських.

2. Переносно: близький друг, товариш, якому довіряють як рідному брату; назва, що підкреслює особливу духовну близькість.

3. У сучасному вжитку: урочиста назва для позначення представника міста, організації чи територіальної громади, з якими укладено договір про дружні зв’язки та співробітництво (наприклад, міста-побратими).

Приклади вживання

Приклад 1:
Був і давній зичливець, покровитель, батьків побратим, герой війни 1654 року в Білорусії, ніжинський полковник, названий Золотаревським, введений в шляхетське звання, він відмовився від того, знову назвався Золотаренком і присягнув Москві, тепер Юрій не міг знайти з ним спільної мови. І Сомко був московської сторони, Юрій написав до переяславців зазивного листа, щоб не слухали Сомка й прогнали московське військо.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
Благаючи іншого отамана, аж слізьми обливавсь вірний Турів побратим; а в Січі великого стояло таке щире побратимство. Як ось іде просто до стовпа батько Пугач.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник (однина) |