Словник Української Мови
Буква
1. Подолати, здолати когось або щось у боротьбі, сутичці, змаганні; перемогти.
2. Здолати, подолати якусь негативну якість, стан, почуття в собі (наприклад, страх, хворобу, ваду).
3. (У переносному значенні) Подолати труднощі, перешкоди; впоратися з чимось важким.
Приклад 1:
Та ніколи не могла побороти підсвідомого, а то й усвідомленого остраху перед офіціозом, перед комісіями, ревізіями тощо: «Я по-старому остерігаюся офіційних розмов, боюся справ, комісій і т. ін.» (2: 7), «Готуюся до „бою“ — в Секції просять зробити доповідь про роботу музею. Думаю, що будуть крити за відрив від мас… Але ж я сама…» (1938; 2: 31).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
I займав, займав так глибоко, що, може, й сам того не знав як, але не мiг її слова побороти. З тим пiшов з хати.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Приклад 3:
Навiщо мучити себе й другого?» Але тодi якийсь голос диявольськи шепотiв менi: — Вiн знає все, ти мусиш його побороти й взяти в нього те, без чого тебе нема, без чого ти не iснуєш! Це був, звичайно, страшенний iдеалiзм, але я його й зараз поважаю.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”