Словник Української Мови
Буква
1. (про об’єкти, явища, кількість) такий, що став більшим за розміром, обсягом, кількістю або силою; збільшений.
2. (у граматиці) про ступінь прикметника — вищий за порівняльний, що виражає значно більшу інтенсивність ознаки (напр., найбільший, найкращий); найвищий.
Приклад 1:
Аделя сказала мені, що поруччя — мов побільшений стократ терновий вінець з уплетеними де-не-де реп’яховими квітами — будить у ній недобрі передчуття. Зводячи віллу й оздоблюючи її всередині, Петро насправді багато переніс туди зі свого цвинтарного світу.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”