побілка

1. Рідкі суміші (вапняні, крейдяні, цементні тощо), якими покривають стіни, стелі, печі для надання їм білого кольору та чистого вигляду; процес нанесення таких сумішей.

2. (у садівництві) Розчин вапна з додаванням мідного купоросу або інших компонентів, яким обмазують стовбури плодових дерев для захисту від шкідників, сонячних опіків та різких перепадів температури.

3. (заст., діал.) Біла смуга, пляма; щось біле на поверхні чогось.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |