Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* ПОБІГ А ЙЧИК , а, ч., звичайно в сполуч. зайчик-побігайчик, розм. Уживається на позначення зайця (перев. як епітет ). Нехитре діло підстрелити довговухого побігайчика , у якого навіть шелест осикового листу заганяє душу в самі п’яти (Веч. Київ , 19.XII 1966, 4); У долині , На стежині , Під дубком , Стрівся Зайчик-Побігайчик З їжачком ( Стельмах , Колосок .., 1959, 50); * У порівн. Вибігло сонце зайчиком , Зайчиком-побігайчиком, Через двори , майданчики – Стриб, стриб! – на вікно (Нех., Ми живемо .., 1960, 15).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. побігайчик, р. побігайчика, д. побігайчикові, з. побігайчика, о. побігайчиком, м. побігайчикові, к. побігайчику