Словник Української Мови
Буква
1. Перемога у війні, битві, збройному конфлікті або суспільному протистоянні; успіх у боротьбі з противником.
2. (переносне значення) Успіх у змаганні, суперництві, спортивних змаганнях або подоланні труднощів.
3. (переносне значення) Моральне чи духовне торжество, здобуття верхівки у внутрішній боротьбі або в переконанні когось.
Приклад 1:
Очевидно, тут поплутано два подібні сьвята, і побіда стала ся в канун b. Mathiae, 23/II, тільки не в пятницю, а в суботу (1230) чи в недїлю (1281). Тепер питаннє власне — в 1280 чи в 1281 роцї?
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”
Приклад 2:
Це була перша побіда, яку одержала нова російська культура в австрійській Русі, побіда, котру volens-nolens[16] признавав кожний галичанин, навіть і ті, котрим не подобались манери росіянок. У Відні мене задержала всесвітня виставка, з котрої я мушу тут спом’янути те, як мені не хотіли в угорському виділі показати слов’янських шкільних книг, в тому числі і руських, а нарешті дали тілько один номер урядової шкільної газети з руським виділом, господь зна, якою мовою і правописом писаний.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”
Приклад 3:
— Наша побіда! Нападай густіше!
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”