Словник Української Мови
Буква
1. Дбайливо зберігати, оберігати від чогось шкідливого, небезпечного або втрати; ставитися до когось або чогось з обережністю, щоб не пошкодити.
2. Утриматися від витрачання, використання чогось, заощадити для майбутнього або для інших цілей.
3. Проявити поблажливість, пом’якшення, не заподіяти комусь неприємностей, страждань; пощадити (переважно у формі наказового способу).
Приклад 1:
Професор Литвинов гаряче шепотів про те, щоб він пожалів себе, що все одно нічого з того не буде, що всі, за кого він так страждає, напевно давно його зрадили, що ліпше поберегти свою молодість і своє життя — розколотись… Ну, дадуть п’ять років, але ліпше дістати п’ять років і вижити, аніж загинути, розчавленому «ні за що, ні про що»… Литвинов шепотів гаряче, тремтючи й вкладаючи щиро в слова всю свою душу… — Побережіть себе… Побережіть себе… Коліться. Андрій зітхнув глибоко й відсторонив його рукою… Крик проклятого півня стсяв у вухах, вимагаючи зради — зради всього і самого себе… То так божевільне боліли кості й мліла душа від моральної й фізичної муки.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”