1. (розм.) Пробелькотіти, пробурмотіти щось невиразно, недбало або неохоче, часто про себе.
2. (перен., рідк.) Легко, швидко та невиразно проговоритися, вимовити щось випадково або мимоволі.
побелькотітися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |