побелькотіти

[pobɛlʲkotitɪ] Дієслово

Буква:П

Значення

  1. Деякий час видавати белькітливі, невиразні звуки (про птахів, комах тощо).

  2. Розмовляти невиразно, швидко і тихо, часто через збудження або несміливість; базікати, теревенити.

  3. Перен. Легко і безглуздо говорити про щось; плескати язиком.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

я побелькочу, ти побелькотиш, він побелькотить, ми побелькотимо, ви побелькотите, вони побелькотять

Більше записів