побазікати

Приклад 1:
— хіба він муха в скляному слоїку, якій не вільно відгалузитися чи з кимось без свідків побазікати? — що йому однак на першому ж допиті поквапилися інкримінувати як підривну Діяльність, за допомогою закордонних буржуазних націоналістів скеровану на відірвання України від Росії, найлютіший злочин на світі, про котрий Іванові без перерви товкли на допиті, де він, закордонне теля, тільки по-справжньому й усвідомив, яких розмірів набрала нова хвиля арештів серед української інтелігенції на Україні і чому Ігор так поспішав зорієнтувати його, Івана, вимощеного душевним сальцем нетямущости, нагуляної на волі, дарма, що Іван виявився ще й значно чутливіший від інших, — зорієнтувати, як підступно винищують цілу націю, аби українці за кордоном почули крик з могили, заки, мовляв, його, Ігоря, згноятьу Мордовії чи в психіятричній лікарні, хоча Іванові спочатку й здавалося, ніби Ігор перебільшує небезпеку, бо тільки на повторному допиті в КДБ він, Іван, з соромом втямив, що Ігор вибрав смерть і тому відверто й говорив з ним, Іваном, який, може, й справді лише завдяки розмовам з Ігорем, відгалузився від гурту, байдуже, що сам Іван ще довго плекав переконання, ніби саме до тієї вирішальної прогулянки, найвирішальнішої в його житті, Ігор не мав жодного стосунку, і не тільки відгалузився, а й на весь вечір вислизнув з-під опіки невідчіпних наглядачів, котрі ходили за ними всіма назирцем, попри те, що Іванові канадські знайомі і він сам на той час ніби й числилися в прогресистах (мовляв, прогресисти прогресистами, а тоді гляди й вилупиться з котрогось отакий собі Іван Коляска, гад мазепинський, який за кордоном гавкатиме про тотальну русифікацію на підставі нишком вивезених матеріялів, що їх, не виключене, й цей жевжик заходився визбирувати), і тієї пори, коли по кутках постають діди, замість виряджатися на заздалегідь домовлену групову зустріч до номенклятурного кав’яроїда, а по суті бідолашного Бажана, що, як і Тичина та багато інших, не схотівши гнити в безіменних братських могилах з биркою на нозі, пішов на лакомство нещасне, на яке тепер запрошувано й Івана, — подався в напрямку Труханового острова.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”