1. Прислівник, що означає спосіб дії, властивий туркам, характерний для Туреччини, її народу, культури чи звичаїв.
2. Мовний прислівник, що вказує на використання турецької мови для говоріння, написання чи спілкування.
по-турецьки
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Скрізь чулася грецька або, переважно, турецька мова, бо більшість усіх отих купців та пекарів була з Малої Азії: з Синопа, Самсуна та Трапезунда; навіть греки здебільша розмовляли між собою по-турецьки. З пекарів, до яких поткнувся Шмідт, щоб покупити бубликів, ніхто по-російськи не знав, бо їх хазяїн-хлібопекар якраз був самсунець, ‘Ελληυ τουρχοφωος[10].
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
— Ну, а ці дочки говорять тільки по-грецьки та по-турецьки, — показав Андропуло на трьох гарненьких підлітків того типу, що німці звуть Backfische[16]. — Бо ще недавно приїхали з Трапезунда, по-російському не навчилися.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Шмідти з великою веселістю ставилися до тих вибриків, іноді питалися в Лаговського, як треба сказати по-турецьки той чи інший жарт, та й голосно вимовляли його; а пустотливий Костянтин, проходячи коло тих молодих грекинь, патетично мугикав собі пісню, яку зложив для себе старою грецькою мовою, але про яку сподівався, що й новогрецькі дівчата могтимуть із неї хоч трохи щось уторопати: Kασσανδρα μου, καλλιστη των κορων!.. [36] Після обіду, серед гарячої надморської вогкої спеки, — а було настало вже Йвана Купала, — і Шмідти, й професор примушені бували в своїх світлицях трохи чи не зовсім пороздягатися та, побравши книжки в руки, трошки полежати напівголими по своїх тапчанах, щоб одпочити і не загинути з нестерпучої підтропічної спеки.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: t.d. () |