1. У спосіб, властивий буденному життю, повсякденним справам; просто, звичайно, без особливої урочистості чи прикрас.
2. У спосіб, властивий буденному настрою чи стану; буденно, одноманітно, без натхнення.
по-буденному
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Та справді, якось наче смішно стало… Убрана по-буденному, а править таке, немов на свято орацію! (Сміється.)
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
В ту хвилину огнисте диво сталось… (Раптом уриває). Ти смiєшся? Та справдi, якось наче смiшно стало… Убрана по-буденному, а править таке, немов на свято орацiю! (Смiється). Спалю се все! Щоб гiрше гризли? Та що ж, як я тобi у цiй одежi неначе одмiнилась! Так я й знав! Тепер уже почнеться дорiкання… Нi, любий, я тобi не дорiкаю, а тiльки – смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорiвнятись. Я щось не розберу, що ти говориш. Бач, я тебе за те люблю найбiльше, чого ти сам в собi не розумiєш, хоча душа твоя про те спiває виразно-щиро голосом сопiлки… А що ж воно таке? Воно ще краще, нiж вся твоя хороша, люба врода, та висловить його i я не можу… (Смутно-закохано дивиться на нього i мовчить хвилинку). Заграй менi, коханий, у сопiлку, нехай вона все лихо зачарує! Ей, не пора менi тепера грати! То пригорни мене, щоб я забула осю розмову. Цить! почують ! Вони вже й так тебе все називають накидачем… Так!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: прислівник () |