Значення
-
Математичний знак (+), що позначає додавання або додатну величину, протилежний “мінусу”.
-
Перевага, позитивна якість або додатковий вигідний фактор у чомусь.
-
Електричний полюс з позитивним потенціалом, а також контакт для підключення до нього (у фізиці та техніці).
-
Температура вища за нуль градусів, що позначається знаком “+”.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. плюс, р. плюса, д. плюсові, з. плюс, о. плюсом, м. плюсі, к. плюсе
Походження слова (Етимологія)
Слово «плюс» походить з латинської мови, де plus означає «більше». Воно позначає математичний знак додавання, а також позитивну сторону, перевагу чи вигоду. Латинське plus споріднене з грецьким поліс («численний, великий»), давньоіндійським purúh («багато»), а також зі слов’янським *pьlnъ, від якого походить українське «повний». Таким чином, слово «плюс» має глибоке індоєвропейське коріння, пов’язане з ідеєю повноти та великої кількості.