1. Який має властивість плискати, видає звук, схожий на плискання; зволожений, мокрий так, що при ходьбі чи русі виникає характерний звук.
2. (перен.) Який нагадує за характером плискання; млявий, повільний, без енергії (про рух, дії, мову тощо).
плисковатий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Коли це несподівано з туману вони почули голос Хмельницького: «За віру, молодці, за віру!» Тим часом нові польські корогви все набігали через греблю на мокру низину, стовпились на греблі і лились річкою на широкий плисковатий простір. Знамена манячіли і неначе летіли наперед над головами, неначе гнались за ними, як червоні птиці розчепіривши крила.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Частина мови: прикментик () |