Словник Української Мови
Буква
1. (історичне) Ділянка землі, забудована або призначена для забудови в місті; міська садиба, часто з будинком та подвір’ям.
2. (застаріле або регіональне) Відкрита площа, майдан у населеному пункті.
3. (переносне значення, розмовне) Місце, де відбувається якась подія або діяльність; арена, поле діяльності.
Приклад 1:
Хто був у Кам’янці, той мусить знати Губернаторську площадь — штирогранястий пляц. На тім пляцу, як на пляцу, нема нічого, хіба який духовний до консисторії протягне та поліціян свариться; а по боках всякі доми йдуть: і малі і великі, і білі і сірі, і перисті; де пан живе, де простий міщанин, а так по один бік стоїть дворянське депутатське собраніє.
— Тютюнник Григорій, “Вир”