1. Зменшувально-пестлива форма від слова “пляшка”: невелика пляшка, невелика посудина з вузькою шийкою для рідин.
2. (переносно, розм.) Ласкаве або жартівливе позначення чогось, що має форму пляшки, або про людину (часто дитину).
пляшечка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
[48] І Володимир, впавши на крісло коло постелі, розлігся таким голосним, невгавучим реготом, як мовляють, «із черева», що й сам аж трусився і пляшечка з валер’яновими краплями на сусідньому столику дрижала й дзеленькала. Лаговський не мав ані найменшої охоти засміятися з усього того і лежав під накривалом мовчки.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
В невеличкiй свiтличцi, з лiжком, столом i кiлькома стiльцями, був нелад, порозкидувана одежа, недокурки з цигарок, на стiнi гiтара й рушниця, на столi стояв недопитий чай i пляшечка з написом: «Ром»; пiд столом спала собака. Учитель попрохав гостя сiдати i надiв пiджак.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Приклад 3:
Получай три злоти: пляшечка й закусочка! Загубиш хоч одну копiйку — не дам нi крихотки, ще й шию наб’ю!
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: іменник (однина) |