1. (діал.) Те саме, що плут; лукава, хитра, нещира людина.
2. (діал., перен.) Про хитрого, вправного тварину (найчастіше про коня).
плутяга
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Те саме, що плут; лукава, хитра, нещира людина.
2. (діал., перен.) Про хитрого, вправного тварину (найчастіше про коня).
Відсутні