плутеус

1. У римській міфології — одна з назв давньоримського бога підземного царства, багатства та родючості, якого також називали Діт або Дітес; ототожнювався з грецьким Плутоном.

2. У зоології — типовий для морських їжаків та голкошкірих загалом пелагічний (вільноплаваючий) личинковий стан з білатеральною симетрією, що розвивається з диплевули та має вирости для плавання.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |