плугатар

1. Той, хто оре плугом; пахар, орач.

2. Переносно: той, хто наполегливо працює в якій-небудь галузі знань, мистецтва тощо; працьовитий дослідник, творець.

3. (як власна назва) Назва українського літературно-мистецького товариства, заснованого в Празі 1922 року, члени якого (плугатарі) дотримувалися ідеології національного комунізму та прагнули розвивати українську культуру.

Приклади вживання

Приклад 1:
Защебетав жайворонок, Угору летючи; Закувала зозуленька, На дубу сидячи; Защебетав соловейко — Пішла луна гаєм; Червоніє за горою; Плугатар співає. Чорніє гай над водою, Де ляхи ходили; Засиніли понад Дніпром Високі могили; Пішов шелест по діброві; Шепчуть густі лози.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Частина мови: іменник (однина) |