гриф

1. Міфічна істота з тілом лева, крилами та головою орла, що поширена в античній та середньовічній міфології, геральдиці та образотворчому мистецтві.

2. Довгана пласка частина струнних музичних інструментів (скрипки, гітари тощо), над якою натягнуті струни і на якій музикант притисканням пальців змінює їхню довжину, отримуючи різні звуки.

3. Штамп, печатка або напис на документі, рукописі, видавничому матеріалі тощо, що засвідчує його характер, авторство, гриф секретності або дозвіл на публікацію.

4. Рід хижих птахів родини яструбових, що мешкають переважно в горах та степах Старого Світу (наприклад, білоголовий сип, чорний гриф); падальник.

Приклади вживання

Приклад 1:
Де тоді гасає, коли жадібне сонце воду п’є із келиха мого, мов гриф неситий, коли від спраги никне очерет, зоставшися на березі сухому, коли, вмираючи, лілеї клонять до теплої води голівки в’ялі? Де він тоді?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Де тодi гасає, коли жадiбне сонце воду п’є iз келиха мого, мов гриф неситий, коли вiд спраги никне очерет, зоставшися на березi сухому, коли, вмираючи, лiлеї клонять до теплої води голiвки в’ялi? Де вiн тодi? Пiд час сеї мови “Той, що греблi рве” нишком киває Русалцi, ваблячи її втекти з ним по лiсовому струмку. “Т о й, щ о г р е б л i р в е” (з укритою насмiшкою) Тодi я в морi, дiду. Мене на помiч кличе Океан, щоб не спило i в нього чашу сонце. Як цар морський покличе – треба слухать. На те є служба, – сам здоровий знаєш. В о д я н и к Еге ж, тодi ти в морi… А менi, якби не помагав мiй друг одвiчний, мiй щирий приятель осiннiй дощик, прийшлось би згинуть з парою! “Той, що греблi рве” незамiтно ховається в воду. Р у с а л к а Татусю! не може пара згинути, бо з пари знов зробиться вода. В о д я н и к Яка ти мудра! Iди на дно!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
Образ, що має в собі тайну, називався по -грецьки цфЬра , emblema, тобто вкидка, вправка ніби у перстень алмазу, наприклад зображений гриф з таким підписом: “Наглопороджене швидко зникає”; або оберемок трави з цим написом: “Будь -яка плоть – трава”. А якщо таких фі гур дві чи три скласти разом, як у згаданій печатці, тоді називалося ?
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |