1. Властивість або стан, що характеризується низьким, сплощеним черепом; антропологічна ознака, поширена серед деяких народів та рас.
2. Застарілий та науково некоректний термін, що вживався в антропології XIX — початку XX століття для позначення брахіцефалії (короткоголовості) — будови черепа, у якої поперечний діаметр перевищує поздовжній.