Словник Української Мови
Буква
1. Процес накладення пломби (спеціальної прикраси, печатки) на щось для забезпечення цілісності, запобігання втручанню або позначення власника.
2. (У медицині, стоматології) Процес лікування карієсу та відновлення форми зуба шляхом заповнення очищеної порожнини спеціальним матеріалом (пломбою).
3. (У техніці, побуті) Дія за значенням «запломбувати» — герметизація об’єкта (наприклад, лічильника, контейнера) за допомогою пломби для фіксації стану та запобігання несанкціонованому доступу.
Приклад 1:
Митний орган має право в цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування та опечатування його окремих трюмів і приміщень, де знаходяться товари, підстави для ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України чи транзит через територію України яких відсутні. Вивантаження товарів із суден закордонного плавання та завантаження товарів на зазначені судна здійснюються з дозволу митного органу та під його контролем згідно з товаросупровідними документами, передбаченими законодавством України.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”