Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що має низьку якість, недобрий, незадовільний; протилежний до хорошого.
2. Поганий, шкідливий для здоров’я, самопочуття або стану.
3. Злий, недоброзичливий, що має погані наміри.
4. Нещасливий, прикрий, сумний (про події, обставини).
5. Недостатній, слабкий (про здібності, знання тощо).
6. Низький за моральними якостями, порочний.
Приклад 1:
Був-єс плохий, куда-м ті потрутила, туда подавав-єс си, але все я із-за твої голови була ґаздиня. Була-м та й була-м.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
XVII Страшне життя почалося Ва рці: н ікуди на сторони одбавитись і нічим лиха втушить; і він, що на його спод івалася, що уповала, — він став тихий та плохий, як сир ітська дитина непорятована. Даром вона картала його, дор ікала, сварилася, даром насміхалась йому тим: він слухав і одмовляв, начеб так про кого говорилося, нев існого, невідомого, що все однаковісінько йому, чи так, чи, може, ін-як… — Нащо ж ти вбив її, нащо, коли так гинеш за нею?
— Невідомий автор, “021 Chornokril”
Приклад 3:
Iще чути було там про Савка: — Така йому фортуна: плохий буде — хай головує, а зачепить — лихо буде… Над Солонським Яром розтанув останнiй промiнь, у лiсi почало темнiти. Iз пiвночi попливла хмара, теж iшла на захiд.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”