плівкоутворювач

Речовина, здатна утворювати на поверхні тонку, зазвичай захисну, плівку.

Хімічна сполука або композиція, що при нанесенні на різні поверхні (дерево, метал, бетон тощо) утворює щільну, непроникну або декоративну плівку після висихання або полімеризації.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |