плікативний

1. (лінгв.) Пов’язаний з плікацією, що виражає повторення або кратність дії; такий, що позначає кратну або повторювану дію (про дієслівну категорію або форму).

2. (лінгв.) Утворений за допомогою плікації (повторення кореня, основи або цілого слова); такий, що є плікативом.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |