Словник Української Мови
Буква
1. Орган розмноження покритонасінних рослин, що утворюється з зав’язі квітки після запилення та запліднення, містить насінину та зазвичай слугує для її поширення.
2. Переносно: результат, наслідок, продукт якоїсь діяльності, праці, творчості чи роздумів.
3. Застаріле або поетичне: дитина, потомство.
4. У медицині: організм, що розвивається в матці жінки або самиці ссавця з моменту закінчення формування основних органів і до народження (синонім до “ембріон” на пізніх стадіях).
Приклад 1:
Почула плід у свому лоні по ночі, п’яній від гріха. Дізнавшись, дяк умер з неслави, мов ніч похмурний був і гнівний.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
— А в тої дитини, може, своїх «дитин» ціла вже метка… Може, вже бігають по Москві та сірники продають… звичайно, коли він обережно не подбав про те, щоб його возлюблені витравлювали свій плід усякими secale cornut’ ами[69] або інакшими спеціями. — Це вже ти брешеш, Володимире!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Витвір космічного жарту, а чи плід космічного катаклізму, а чи то плід всесвітнього гумору. Край парадоксів.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”