1. Зменшувально-пестлива форма від слова “плічко”, що означає невелику, вузьку смужку землі між двома борознами або між борозною та межею поля.
2. Рідкісне позначення для вузької грядки, звичайної в городництві, або невеликої ділянки посіву.
плічка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ідіть, серце, собі вдвох з Галею, а ми пообідаємо вдома: є ще в нас чимало всякого поживку, є ще ціла шинка з плічка, — сказала стара . — А я б оце напилась питного меду-липцю!
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (множина) |