пленіпотент

Пленіпотент (від лат. plenipotens — «той, що має повну владу») — уповноважений представник держави (наприклад, посол, посланець), якому надані надзвичайні повноваження для ведення переговорів та укладення міжнародних договорів від імені свого уряду.

У переносному значенні — людина, яка має повну свободу дій, необмежені повноваження в якійсь справі або галузі.

Приклади вживання

Приклад 1:
Пленіпотент — уповноважений. Плюта — дощова осіння негода, сльота.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |