Значення
-
У Стародавньому Римі — вільний житель, що не належав до родової знаті (патриціїв) і спочатку не мав повних політичних прав.
-
Людина неаристократичного походження, з простонароддя; у переносному значенні — людина з низьким рівнем культури, груба, з плебейськими манерами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. плебей, р. плебея, д. плебеєві, з. плебея, о. плебеєм, м. плебеєві, к. плебею