грання

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

2. (Менш вживане) Власна назва села в Україні, розташованого в Чернівецькій області (застаріла назва села Глибока).

Приклади вживання

Приклад 1:
А чи не годі вже того грання? Все грай та грай, а ти, робото, стій!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
А де ти? Тут я,мамо. А чи не годi вже того грання? Все грай та грай, а ти, робото, стiй! Яка ж робота? Як – яка робота? А хто ж обору мав загородити? Та добре вже, загороджу, нехай-но. Коли ж воно, оте “нехай-но”, буде? Тобi б усе ганяти по шурхах з приблудою, з накидачем отим! Та хто ганяє? Бидло ж я пасу, а помагає. Одчепися з такою помiччю! Сами ж казали, що як вона глядить корiв, то бiльше дають набiлу. Вже ж – вiдьомське кодло! Немає вiдома, чим вам годити! Як хату ставили, то не носила вона нам дерева?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
Коб ви-те! (Простягає Лукашевi сопiлку), Ей, хлопче, вже моє грання минулось!.. (Смутно задумується). Х л о п ч и к (пхикаючи) I! то ви-те не хочете!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Частина мови: іменник (однина) |