Словник Української Мови
Буква
1. Тварина класу плазунів (Reptilia), що пересувається плазучим способом або має видовжену форму тіла (наприклад, змія, ящірка, крокодил).
2. Рослина зі стеблом, що стелиться по землі або піднімається, чіпляючись за опору (наприклад, окремі види бобових, гарбузових).
3. Переносно: підлабузник, ниций угодник, який плазує перед кимось.
Приклад 1:
2 Назва другої редакції твору “Ізраїльський змій” має своїм джерелом біблійний образ, який, як і образ силенів, часто зустрічається у різних творах Сковороди, та майже в одному й тому ж значенні, узагальнюючи різні біблійні легенди і виділяючи два аспекти його алегоричного тлумачення: 1) плазун, що спокушає С ву, переслідує жінку, що повинна народити дитину тощо, апо-каліптичний змій (дракон) символізує низькі пристрасті, сваволю плоті; 2) друге тлумачення образу змія у протилежному смислі має джерелом біблійну легенду про покарання євреїв за непослух Богові. Спершу вони зазнали нападу смертоносних змій, а потім перед ними, щоб вилікувати їх від страху й нагадувати про Бога, Мойсей встановив відлитого ним мідного змія.
— Тютюнник Григорій, “Вир”