1. Філософська система давньогрецького мислителя Платона та його послідовників, що ґрунтується на вченні про ідеї (вічні та незмінні сутності) як першоджерело та прообраз реального світу речей, який є лише їхнім відображенням.
2. Напрям у філософії, що розвиває, переосмислює або спирається на основні ідеї Платона, зокрема на вчення про ідеї, безсмертя душі та пізнання як згадування (анамнезис).
3. У побутовому, переносному значенні — платонічне, ідеалізоване кохання, позбавлене чуттєвості, духовне прагнення до ідеалу краси та досконалості.