Словник Української Мови
Буква
1. Пов’язаний з філософією давньогрецького мислителя Платона або заснований на його вченні.
2. Про кохання або стосунки: такий, що не містить чуттєвості, тілесних бажань; ідеальний, духовний.
3. Теоретичний, абстрактний, відірваний від життєвої практики.
Приклад 1:
— Це платонічне кохання, мовляв, а за ним починається нудне родинне життя.І раптом спитав:— А знаєте, як помиляється більшість з тих, хто вживає слово «платонічний»?— Знаю, — відповів Степан. — Тільки слова цього тепер майже не вживають.До речі, Вигорський повідомив його, що 20 квітня вранці рушає в подорож, і просив конче бути напередодні ввечері в пивниці, щоб відправити розлуку.Того дня Степан мав ще одного одвідувача, якого найменше сподівався.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”