Словник Української Мови
Буква
1. Тонка, плоска, зазвичай невелика частина чогось твердого (металу, кістки, скла тощо).
2. Плоске тіло невеликої товщини, що є частиною конструкції, механізму або покриття.
3. В анатомії — кісткова структура плоскої форми (наприклад, у склепінні черепа).
4. В біології — тонка пластинчаста утвора у рослин, тварин або мікроорганізмів (наприклад, листкова пластинка, хітинова пластинка).
5. Застаріла назва грамофонної платівки.
6. Розмовна назва фотопластинки.
Приклад 1:
Оскільки промінь 1 проходить пластину 1P двічі, то для компенсації рі з- ниці ходу, яка виникає на шляху другого променя, ставиться пластинка 2P , яку н а- зивають компенсатором.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Пластинка має складатися з прозорих або непрозорих кілець, радіуси яких дорівнюють mr . Радіуси прозорих кілець підраховують для m=0, 2, 4,…, н е- прозорих – для m=1, 3, 5,….
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Пластинка турмаліну завтовшки мм 1 практично повністю поглинає звичайні промені, і світло, що проходить крізь неї, буде лінійно поляризованим. Плівка завтовшки мм 1,0 , на яку нанесено кристалики геп атиту, повністю поглинає звичайний промінь видимої об – ласті спектра.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”