Значення
-
Хімічна речовина, яку додають до полімерних матеріалів (наприклад, пластмас, лакофарбових покриттів) для надання їм гнучкості, пластичності та зменшення крихкості.
-
Пристрій або машина для пластикації (перетворення в пластичну масу) матеріалів, наприклад, глини або полімерів, у виробництві.
-
(У медицині) Лікар-хірург, який спеціалізується на пластичних операціях, пластичний хірург (розмовний варіант).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пластикатор, р. пластикатора, д. пластикаторові, з. пластикатор, о. пластикатором, м. пластикаторі, к. пластикаторе