пластун

1. Козак, який служив у пластунських підрозділах (спочатку — піших, пізніше — кінних) Запорозької Січі та Кубанського козацького війська, що виконували розвідувальні та сторожові функції, часто з використанням маскування.

2. Учасник української молодіжної скаутської організації «Пласт», що виховується на принципах патріотизму, саморозвитку та служіння суспільству.

3. (Переносне значення) Людина, яка повзе або пересувається плазом, припадаючи до землі; той, хто плазує.

Приклади вживання

Приклад 1:
рїепїцйге) Пластун — піший козак-розвідник. Повин — тут: обов’язок.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”

Частина мови: іменник (однина) |