Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що має рівну, гладку поверхню без опуклостей і заглиблень; плоский.
2. Позбавлений виразності, глибини, емоційності; банальний, примітивний (про думки, висловлювання, твір мистецтва тощо).
3. У лінгвістиці: такий, що утворюється без підняття спинки язика до твердого піднебіння (про звуки мови, зокрема голосні).
Приклад 1:
Того, Старого Світу, який був плаский, тримався на китах, черепасі, а крайньою його околицею була Індія, об яку розбивалися хвилі чи то Нілу, чи то Океану 2. Напевно, тому в ньому живе чимало божевільних і фантазерів, кожен з яких надто переконаний у тому, що саме він є центром усіх світових процесів.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”