Словник Української Мови
Буква
1. Верхній одяг з тканини, шкіри або іншого матеріалу, що не пропускає воду, зазвичай без рукавів або з короткими рукавами, призначений для захисту від дощу та вітру.
2. Легка довга накидка, часто як елемент історичного, військового або театрального костюма.
3. У техніці — захисна оболонка, покрив, кожух для захисту механізмів або конструкцій від вологи та пилу.
Приклад 1:
З жита раптом виринає Польова; зелена одіж на їй просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать; на голові синій вінок з волошок, у волоссі заплутались рожеві квіти з куколю, ромен, березка. Польова (з благанням кидається до Мавки) Сестрице, пошануй!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Через хвилину я вже був не тільки в панцері, але й у широчезному тьмяно- червоному плащі, хоч, наскільки собі пригадую з лібрето, плащ мав бути чорним. — Сюди, сюди, — провадила мене залаштунковим лабірин том Доґареса.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Чорну сорочку залишаю на собі; — сорочку білу в чорні смуги «Emilio Perucci», з метели ком — Сулейманові Давидовичу Пишнеру, президентові банку «Фінанси і добробут»; — костюм від Giorgio Armani, за винятком штанів, — творчому об’єднанню «Гоп-стоп-шоп», Львів — Жовква; — джинсові сорочки, куртки, комбінезони, носовички і штани «Bonanza» — рок-групам «Доктор Тагабат», «Станція Психів» і «Срав пес»; — плащ зимово-весняний «Luigi Lazzari» — Максимілія- нові Погуляйському (Максові), мистцеві; — краватки різнокольорові «Mauricio Lupo», 4-7 шт. : молодим і наймолодшим поетам, художникам та акторам, що збираються в кав’ярні «Під Жабою», за винятком однієї, котру прошу передати до Музею совкового андеґраунду, якщо такий музей буде створено; — черевиків, мештів, як і шкарпеток, не заповідаю нікому, бо надто зношені; — запальничку, попільничку, авторучку, мантачку, кан- тичку та інші дрібнички — Джеррі Ф. Янечку (США), філологові з великої букви, тобто Філологові; — валізу зі шкіри крокодилячого замінника, подаровану мені у Празі, здається, президентом Чеської республіки, — моєму близькому товаришеві Йосипові Француватому (Францові Йосифу), диригентові церковного хору, балет мейстерові вар’єте «Чорна киця»; — диктофон «Nitech» разом зі слухавками і вічними батарейками «Philips» — Службі Безпеки України; — газовий балончик «SG-gas» з невикористаним зарядом — барменові Зенику (Остапові), кав’ярня «Під Мухою».
— Андрухович Юрій, “Перверзія”