Словник Української Мови
Буква
1. Глибока оранка ґрунту (зазвичай на глибину 50-70 см) з обертанням пласта, що застосовується перед закладанням садів, виноградників, лісорозведенням або для поліпшення родючості важких ґрунтів.
2. Спеціально підготовлена, глибоко оброблена ділянка землі для вирощування сільськогосподарських культур, що потребують потужного ґрунтового шару.
Приклад 1:
Тепер робітники зглибока викорінювали держидерево та й копали натомість ямки під обов’язковий «плантаж»: під плодові дерева, виноград і таке інше, що мало засадитися з осені. Всі думки, всі інтереси, всі балачки старих Шмідтів зосереджувалися тепер коло будівлі, коло викорчовування, коло «плантажу»; а це була тема, мало цікава як для молодих Шмідтів, так і для професора; через те вони четверко воліли здебільша держатися окремо од батьків.
— Тютюнник Григорій, “Вир”